Амр ба маъруф ва нахий аз мункар каналлари орқали хуқуқшинослик ва адвакатликни буюк лойихасини йўлга қўйиш ва ислох қилиш ва дорул исломда қудратни касб қилиш.
( 3-қисм)
Мўъминлар учун қиёматда яхши оқибатга эришиш, мана бу дунёдаги асл хадафдир; сахобалар иймон ўргангандан сўнг, кўпроқ охират хақида билим олишга харакат қилишган; шу сабабли хам дорул исломда агар жиноят ва фахшларга дучор бўлишса, бу дунёда шахс худудларни ижро қилиш орқали покланарди,ўзларини ихтиёрлари билан дорул исломни хокими сифатида росулуллох саллаллоху алайхи васалламни олдиларига келиб айтишардики:
يَا رَسُولَ اللهِ ، طَهِّرْنِي،
бу иш билан улар мана бу жиноятни гунохини ўзлари билан қиёматга олиб боришмасди; жиноятчиларни қиёмати учун қилинган тахдидлар боис, харгиз бошқаларни устида аллохни худудлари ижро қилинишига монеъ бўлмасдилар ва ё жиноятчиларни аллохни худудларидан қочиб кетишлари учун панох хам беришмасди, агарчи қисқа муддатга бўлса хам бу қонунларни татбиқ қилинишини олдини тўсишмасди; ёки агар содир бўлган жиноятдан огох бўлишса, мана бу жиноятчига аллохни шариатидаги қонунлари татбиқ қилинмаслиги учун сукут сақлаб хам туришмасди ёки жиноятни далилларини махфий қилишмасди ё аллох сақласин жиноятчини оқлаш учун ясама далилларни хам кўрсатишмасди; шу сабабли хам мана бу касалликлардан пархез қилиш орқали, агарчи мана бу хукм ўзларини устида ижро қилинган тақдирда хам, ўзларини ихтиёрлари билан шаръий хукмни ижро бўлишини исташарди. Моъиз ибни Молик, Ғомидия ва Жухания розиаллоху анхум ажмаъинларга ва яхудий аёл ва эркакга ўхшаш кишилар; чунки тавротда хам мана бу хукм ижро қилинар эди, мана бу кишиларни барчаси бу гунохлардан пок бўлиш ва бу гунохни оғир юкини қиёматга олиб кетмаслик учун келиб иқрор бўлишган ва шуни талаб қилишардики:[1][2]
يَا رَسُولَ اللهِ ، طَهِّرْنِي.
Жасоратли,буюк мужохид бўлмиш Абу Махжан розиаллоху анхуга ўхшаб бир неча марта шароб ичгандан сўнг келиб шариатни хукми ўзини устида ижро қилинишини талаб қиларди.
Хеч қандай шак ва шубхасиз шахслар худудларни ижро қилинишига мустахақ бўлишган ва
«ادْرَءُوا الْحُدُودَ عَنْ الْمُسْلِمِينَ مَا اسْتَطَعْتُمْ »
қоидасига биноан уларни мана бу хадлардан поклашни иложи бўлмаган пайтда, хатто мана бу асл асосида бир шубхага чанг солиш орқали
«ادْرَءُوا الْحُدُودَ بالشبهات»
уни мана бу жиноятдан оқлашни иложи бўлмаганда, аллох таоло мархамат қиладики:
وَلَا تَأْخُذْكُمْ بِهِمَا رَأْفَةٌ فِي دِينِ اللَّهِ إِنْ كُنْتُمْ تُؤْمِنُونَ بِاللَّهِ وَالْيَوْمِ الْآخِرِ(نور/2)
Агар сизлар аллохга ва охират кунига иймон келтургувчи бўлсангизлар Аллохнинг (бу) хукмида (яъни зинокорларни дарралашда) сизларни уларга нисбатан рахм-шафқат (туйғулари) тутмасин! Росулуллох саллаллоху алайхи васаллам мархамат қиладиларки:
أَقِيمُوا حُدُودَ اللَّهِ فِي الْقَرِيبِ وَالْبَعِيدِ وَلاَ تَأْخُذْكُمْ فِي اللَّهِ لَوْمَةُ لاَئِمٍ.[3]
Илохий худудларни яқинлар ва узоқдагиларни устида барпо қилинглар ва аллохни қонуни ва хукмини (ижро қилиш) да маломатчини маломати тўсиб қолмасин. Росулуллох саллаллоху алайхи васаллам мархамат қиладиларки:
أَقِيلُوا ذَوِي الْهَيْئات عَثَرَاتِهم إلا الْحدودَ.[4]
Ахли динни сирғаниб кетишларини кечириб қўйинглар; шу сабабли хам шофеъий фиқхида таъзир вожиб эмас,балки имом ё амир бирор кишига зиён етмазмайдиган бўлса уни тарк қилиши жоиздир.
(давоми бор……)
[1]مسلم 1695
[2] پیامبر صلى الله علیه و سلم فرمودند: خذوا عنی، خذوا عنی، قد جعل الله لهن سبیلا البکر بالبکر جلد مائه ونفی سنه والثیب بالثیب جلد مائه والرجم . روایت مسلم (۱۶۹۰) یعنى: “از من بگیرید، از من بگیرید، خداوند راهى را براى آنها (زناکاران) گشوده است، براى زناکار بکر با بکر (کسى که ازدواج نکرده باشد) یکصد ضربه شلاق و تبعید یک سال، و براى زناکار ثیب با ثیب (کسى که ازدواج کرده باشد) صد ضربه شلاق و سنگسار” نیز : ويدل على هذا حديث: «عن عبادة بن الصامت قال: قال رسول الله ﷺ: خذوا عني، خذوا عني، قد جعل الله لهن سبيلا: البكر بالبكر جلد مائة ونفي سنة، والثيب بالثيب جلد مائة والرجم.» (شرح النووي على مسلم، يحيي بن شرف أبو زكريا النووي، دار الخير، سنة النشر: 1416هـ / 1996م، كتاب الحدود، (باب حد الزنى)، صفحة: 337) ومن الأدلة على الرجم حديث: «عن عبد الله قال: قال رسول الله ﷺ: لا يحل دم امرئ مسلم يشهد أن لا إله إلا الله وأني رسول الله إلا بإحدى ثلاث: الثيب الزاني، والنفس بالنفس، والتارك لدينه المفارق للجماعة.» وفي رواية لمسلم: «عن عبد الله قال قام فينا رسول الله صلى الله عليه وسلم فقال: والذي لا إله غيره لا يحل دم رجل مسلم يشهد أن لا إله إلا الله وأني رسول الله إلا ثلاثة نفر التارك الإسلام المفارق للجماعة. أو الجماعة -شك فيه أحمد- والثيب الزاني والنفس بالنفس.» قال النووي: وفي هذا الحديث: إثبات قتل الزاني المحصن، والمراد: رجمه بالحجارة حتى يموت، وهذا بإجماع المسلمين. (شرح النووي على مسلم، يحيي بن شرف أبو زكريا النووي، دار الخير، سنة النشر: 1416هـ / 1996م.(صحيح مسلم) كتاب القسامة والمحاربين والقصاص والديات (باب ما يباح به دم المسلم) رقم: (1676)، ص: 318)
[3] ابن ماجه2637- 2540/، والحاكم 2404
[4] الجامع الصغير، اثر سيوطي، ص 53