“Икки дар”ни ташхис бериш бўйича дунёдаги меъёрлар.
(6-қисм)
Намоз шахсни мусулмон эканини аломатидир,азон ва масжид хам “мажхул” бўлган улар дорул исломми ё дорул куфр эканини биз билмайдиган минтақаларни дорул ислом эканини аломати бўлади. Имоми Нававий ва ибни Ражаб ханбалий хам мана бу хадисни истинод қилган холда, жанг қилиш учун киришган ва у минтақаларни дорул ислом ё дорул куфр эканини, хамда мусулмонлар ва аллохни шариатидаги қонунларга тегишлими ё йўқми?- билмайдиган мужохидлар учун ташхис бериш меъёрини азон овозини эшитиш ,деб хисоблайди. [1]
Шундай экан масалаларни татбиқ бераётган пайтда, албатта хукмни иллати,замон ва маконни хисобга олиш керак, бўлмасам хукм чиқарган пайтимизда хатога йўл қўйишимиз мумкин. Жиход ва қуролли жанг вақтида бу хукмдан бўлган иллат ва азонни хамда масжидларни борлиги меъёр қилиб қўйилишидан мақсад, мусулмонларни қонини химоя қилиниши бўлган, агар хайбарга ўхшаш бу минтақадагиларни кофир экани мушаххас бўладиган бўлса ва орада жахл мавжуд бўлмаса, бу нарсаларни меъёр қилиб ўтиришга хам хожат қолмайди.
У даврларда ислом динига кирган кишини хар бири динни тўрт маъно ва мафхумини ( 1- хукумат қудрати, 2- қонун ва дастурлар,3-итоат ва бўйсиниш,4- жазолаш ва мукофот бериш) ислом динига берарди ва агар бир киши фалон минтақани дорул ислом ё дорул куфрлигини билмайдиган бўлса, азон овозини эшитиши ё масжидни борлиги кифоя қилган; мана булар аллохни шариатидаги қонунларни ва мусулмонлар хокимиятини мана бу минтақада хоким эканига далил эди. Шу сабабли азон ва шунга ўхшаш ошкор нарсалар аллохни шариатидаги қонунларни хокимиятига ва жамиятдаги мусулмонларни рахбарлигига далил бўлган, гохида турли-хил исломий мазхабдаги уламолар дорул исломни намуналари ё аломатларини зикр қилиб ишора қилишадики, “уларни замонида” мана бундай аломатларга эга бўлган маконлар дорул ислом деб хисобланган. Имоми Молик мазхаби хам ошкор азон ва иқома қилинишини хукм чиқариш учун аломат деб билишади, шунга асосланган холда “ўша замонларда” мусулмонларни хавфсизлиги хам дорул исломни нишоналаридан бири бўлган, ханафий мазхаби бу борада яхшилаб,батафсил тушунтирган. Албатта бундан бошқа жуда кўп манбаълар хам мавжуд бўлиб ,шу мазмундаги матлабларни келтиришган, банда уларни жамладим ва иншааллох дўстларимиз бу матлабларга ишора қилиб ироя беришади. [2][3][4]
“Ўша замондаги” фиқх ахлини назаридаги “хавфсизлик” динни тўрт маъно ва мафхумини пиёда қилишдаги “хавфсизлик” хисобланган, баъзилар аллохни шариатидаги қонунларни татбиқ қилишдаги “хавф”ни шахсий масалалардаги “хавфсизлик” даражасида бўрттириб кўрсатишади ва бошқа ўринларни ёпиб ташламоқчи бўлишади ва мана бу шаклда “хавфсизлик” мафхумидан секуляристларни мақсадлари йўлида суистефода қилишади.
(давоми бор)
[1]نووی،یحیی بن شرف، المنهاج شرح صحیح مسلم، ج4، ص84؛ ، ابنرجب حنبلی، عبد الرحمن بن احمد، فتح الباری شرح صحیح البخاری، ج5، ص232.
[2] .(الاستذكار” (4/ 18) و”التمهيد/مرتب” (3/ 61) كلاهما لابن عبدالبر، و”الذخيرة” للقرافي (2/ 58) و”الدرر السنية” (12/ 127)، و “شرح الزرقاني” (1/ 148)، و”المنتقى” للباجي (1/ 133)، و “التاج والإكليل” للعبدري (1/ 451)، و”الفواكه الدواني” للنفراوي (1/ 171 ))
[3] بدائع الصنائع” كاساني (7/ 130)، “المبسوط” (10/ 114) و”شرح السير” (5/ 1073) )
[4] مثل: ابن عبد البر، يوسف، الاستذكار، تحقيق: سالم محمد عطا، محمد علي معوض، دار الكتب العلمية، بيروت، چاپ اوّل، 1421ق. ج1 ص371- قشیری نیشابوری، مسلم، صحیح مسلم، تحقیق: محمد فؤاد عبد الباقي، ناشر: دار إحياء التراث العربي، بیروت، ج1،ص288- نووي، يحيى بن شرف (م 676)، المنهاج شرح صحيح مسلم بن الحجاج، دار إحياء التراث العربي، بيروت، چاپ دوّم، 1392 هـ.ق.ج4،ص 84- ابن رجب حنبلي، عبد الرحمن بن أحمد (م 795)، فتح الباري شرح صحيح البخاري، مكتبة الغرباء الأثرية، المدينة النبوية، چاپ اوّل، 1417 هـ.ق ج 5،ص 232.- ابن حنبل شيباني، أحمد، مسند أحمد بن حنبل، تحقيق: شعيب الأرنؤوط وعادل مرشد و ديگران، مؤسسة الرسالة، چاپ اوّل، 1421ق.ج24،ص488./ در این صورت الحافظ أبي بكر الإسماعيلي می گوید: ويرون (أي أهل السنة) الدار دار إسلام لا دار كفر -كما رأته المعتزلة!- ما دام:1- النداء بالصلاة والإقامة بها ظاهرين،2- وأهلها ممكنين منها 3- آمنين»
یا صاحب “الدر المحتار” (4/ 356) می گوید: «ودار الحرب تصير دار الإسلام بإجراء أحكام أهل الإسلام فيها «كجمعة وعيد » یا صاحب “الدر الحكام” (1/ 331) به صراحت می گوید: ودار الحرب تصير دار إسلام بإجراء أحكام أهل الإسلام فيها؛ «كإقامة الجمع والأعياد»، وإن بقي فيها كافر أصلي. ابنُ عبد البر هم در “الاستذكار”می گوید: “ولا أعلمُ خلافًا في وجوبِ الأذانِ جملةً على أهل الأمصار؛ لأنّه مِن العلامة الدّالة الـمُفرِّقةِ بين دار الإسلام ودار الكفر”.