Партия (хизб),партиявийлик ва дорул ислом ва дорул куфрдаги хизблар (3) (24 бўлим)
(4-қисм)
Энди бир диққат билан қарачи, сенга ўхшаган кишиларни бепарволиги сабабли ишчилар сендикосини “аксарида” кимлар фаолият олиб боришяпти? Аёллар уюшмаларини “аксарида” кимлар фаолият олиб боришяпти? Адабиёт уюшмаларини “аксарида” кимлар фаолият олиб боришяти, шўроларни ва бошқа сендиколарни, анжуманларни, халқ уюшмаларини “аксарида” кимлар фаолият қилишяпти? Бир озгина ўзингга келгин. Маст бўлиб бошқаларга эргашиб юришни бас қил. Ўзини аллох таолони шариатини давом эттирувчиси ва аллохни хизбидан ,деб хисоблайдиган киши шайтонни хизбига ва кўп сонли ахзобларга эргашиб юришини ўзи шармандагарчиликдир.
Агар диққат қиладиган бўлсанг шўроларни,хелфларни,сендиколарни,анжуманларни,уюшмаларни,энжиуларни ва бошқа халқ уюшмаларини кўпини шунчалик бузиб ташлашганини,хатто улардан жохилиятни,секуляризмни,нацианализмни бадбўй хиди узоқдан келиб турганини кўрасан; мана бундай шўроларни, хелфларни,анжуманларни,ташкилотларни, жохилий синфларни исломга алоқаси йўқ, росулуллох саллаллоху алайхи васаллам мана бундай ташкилотлар хақида мархамат қиладиларки:
لا حِلْفَ في الإسْلامِ، وأَيُّما حِلْفٍ كانَ في الجاهِلِيَّةِ لَمْ يَزِدْهُ الإسْلامُ إلَّا شِدَّةً.[1]
“Ислом асосидаги биродарликка ва аллох таолони тоатини устидаги паймонга ва динда бир-бирига ёрдам кўрсатишга ва яхшилик ва тақвога ва аллохни шариатидаги қонунларни,хақларни барпо қилишга” асосланган йўлдан кўра бошқа йўлда харакат қилаётган хелфларни,сендиколарни,анжуманларни,уюшмаларни, энжиуларни ва бошқа халқ уюшмаларини эътибори йўқ, улар ботил хисобланади, аллох таолони шариати агарчи барча яхшиликларга рухсат бериб буюрган бўлса хам, хар қандай жохилий паймонни ботил қилган. [2][3]
Аллох таоло дорул исломда сендиколар,синфлар,анжуманлар, уюшмалар, хелфлар ташкил қилингач уларнинг жохилиятни хизбий хадафлари ва аллохни шариатидаги қонунларни душманларини мақсадлари йўлида ва жохилиятни ,хизбгароликни, одамларни орасида машхур қилиш ва мусулмонларни ақидаларини, рафторларини, маданиятини фасод қилиш ва тафарруқни вужудга келтириш, мусулмонларни сустлиги,убухатсизлиги йўлида харакат қилинишига рухсат берган эмас.
Яна қайтадан эслатиб ўтиш лозимки, хизбларни сонини кўп бўлиши ва хизбгаролик мусулмонларни эмас, балки мушрик кофирларни белгиларидан хисобланади, мусулмонлар фақат бир хизбга эгадирлар, у хам бўлса аллохни хизби, аллохни сўзларига қулоқ солмаган ва тафарруқ ахли,хизбгаро бўлган хар қандай мусулмон шубхасиз бизларни сўзимизга қулоқ солмайди, хукумат қудрати билан уларнинг зирорга ўхшаган марказлари нобуд қилиниши ва илдизини қуритиб юборилиши керак, аммо бизлар хизб ва фирқа тузувчиларга қарши манфий мубораза хаддида аллох таолонинг мана бу дастурига ўзимизни мулзам қиламиз,у зот мархамат қиладики:
إِنَّ الَّذِينَ فَرَّقُوا دِينَهُمْ وَكَانُوا شِيَعًا لَّسْتَ مِنْهُمْ فِي شَيْءٍ ۚ إِنَّمَا أَمْرُهُمْ إِلَى اللَّهِ ثُمَّ يُنَبِّئُهُم بِمَا كَانُوا يَفْعَلُونَ (انعام/159)
Динларини бўлиб, ўзлари хам гурухларга бўлиниб олган кимсалар тўғрисидан бирон нарсада (масъул) эмассиз. Уларнинг ишлари фақат аллохнинг ўзига хавола. Кейин уларга қилиб ўтган ишларини хабарини берур.
(давоми бор…….)
[1] مسلم2530 / ابوداود 2925 / ابن عباس از رسول الله صلی الله علیه وسلم روایت می کند که فرمود : لا حِلْفَ في الإسلامِ، وكلُّ حِلْفٍ كان في الجاهليَّةِ فلم يَزِدْهُ الإسلامُ إلَّا شدَّةً. وما يسُرُّني أنَّ لي حُمْرَ النَّعَمِ، وأني نقضْتُ الحِلْفَ الَّذي كان في دارِ النَّدوةِ . (ابن جرير الطبري ، تفسير الطبري 4/1/77) / شهدتُ مع عمومتي حِلفَ الْمَطَيِّبينَ ، فما أُحِبُّ أن أنكُثَه وأنَّ لي حُمْرُ النَّعَمِ (صحيح الأدب المفرد441) /
[2] وقال النووي في شرحه على مسلم (16/81): “أما ما يتعلق بالإرث؛ فيُستحب فيه المخالفة عند جماهير العلماء، وأما المؤاخاة في الإسلام والمحالفة على طاعة الله تعالى، والتناصر في الدين، والتعاون على البر والتقوى، وإقامة الحق؛ فهذا باقٍ لم يُنسَخ، وهذا معنى قوله صلى الله عليه وسلم في هذه الأحاديث (وإيّما حلفٍ كان في الجاهلية لم يزدْه الإسلام إلا شدة)، وأما قوله صلى الله عليه وسلم: (لا حلف في الإسلام) فالمراد به حلفُ التوارث، والحِلف على ما منع الشرع منه، والله أعلم” اهـ.
[3] ابن جوزی رحمه الله می گوید: وقال: “أصل الْحلف: المعاقدة والمعاهدة على المعاضدة، فما كان منه في الجاهلية على القتال والغارات؛ فذلك الذي أبْطلهُ الشرع بقوله (لا حلف فِي الإسلام)، وما كان منه في الجاهلية على نصر المظلوم وصلة الأرحام؛ فهو الذي لم يزدْه الإسلام إلا شدة” (ابن الجوزي في “كشف المشكل من حديث الصحيحين” (4/48))