Мушриклар ва уларнинг ислом шариатидаги, ахли таъвилни ўзаро сўзлашув адабиётидаги хукмлари. (18)
Бисмиллах валхамдулиллах.
Аммо баъад: ассаламу алайкум ва рохматуллохи ва барокатух.
Саволлар. (1)
1.Сиз ўзингизни матлабларингизда шайхул ислом ибни Таймия рохимахуллохнинг мушриклар билан ахли китобнинг орасидаги фирқалар хақидаги нақл қилинган сўзларни келтиргансиз. У кишидан мана шу мушриклар ва ахли китобнинг ахли суннатни тўрт мазхабига қарши равофизларнинг хамкорлик қилишлари борасида хам бирор нарса биласизми?
Сухбатимизни аввалида шуни айтиб ўтиш лозим бўладики, жаъфарийларга хам ханафий, шофеъий ва бошқа мазхабларга ўхшаш назар билан қараш керак, мана бу мазхаблар ўзини ўрнида бир-бири билан ижтиходий ихтилофларга эгадир. Шиъаларнинг ўзларини бошқалардан ажратишга қасд қилишлари бу уларнинг ўзларини муаммосидир ва улар жуда катта хатога йўл қўйишяпти . бу худдиинки ханафий ё шофеъийлар ўзларини бошқа мазхаблардан ажратиб олаётганга ўхшайди.
Тўрт мазхаб ибораси ва ахли суннат деб танилган мазхабларни фақатгина тўрт мазхабга чегаралаб қўйиш хойрул қурундаги имомларга алоқаси йўқ. Агар хойрул қурунга ва ундан кейинги бир неча асрга хам назар ташланса, тўрт мазхаб борасида бирор нарса аслан топилмайди. Ахли суннат деб танилган мазхабларни тўрт мазхабга чегаралаб қўйиш шохлар томонидан ўзига хос далилларга асосан қилинган ишдир. Бугунги кунда агар диққат билан қарайдиган бўлсак жаъфарийларни жамиати ханбалийларга қараганда анча кўпроқ ва тахминан моликийлар билан бир сатхда жойлашишган. Бу ерда энг яхши чора барча фирқалар ва исломий мазхаблар бўйича улил амр шўросини ташкил қилишдир, агар ўзларини ислом ва мусулмонлар доирасида деб хисоб қилишадиган бўлишса, бошқаларни кўрмаганликга олишмайди ва бошқа исломий мазхабларни хазф қилиб ташлашмайди.
Хозирда жаъфарийларни орасида хам ханафийлар ва моликийлар ва шофеъийлар ва бошқа мазхабларга ўхшаш қатъан адашган кимсалар топилади. Агар улар ўзларини шофеъий ё ханафий ё жаъфарий ва бошқалар деб хисоблашган тақдирда хам ўзини ўрнида бошқа мазхабларни хам тан олишлари керак.
Ибни Таймия шиъаларини орасидаги қуромита ва равофиз каби адашган гурухлар хақида сухбат қиладики: шиъалар унга мувофиқ бўлган нарсани агар ташайюъ томонидан ботилни ошкор қиладиган бўлса
«أن اظهروا شيئا من التشيع الباطل الذي يوافقهم عليه الشيعة»
Шунга қарамасдан бу адашган гурух ва даста шиъалардан ажралган холдадир
« ليسوا زنادقة ولا منافقين »[1]
Улар зиндиқлар деб хам мунофиқ деб хам хисобланишмайди.
Хозирги пайтда бизни ўзимиз хам кўриб турганимиздек, атрофимизда турли хил гурухлар ва дасталар ўзларини шофеъийгар ва ханафийгар ва ихвонийгар ва наждийгар ва суфийгар ва мактабийгар ва бошқа мазхаб ва мадраса ва мактаблар, исломий фирқалардан деб иддао қилиб туришибди. Агарчи улар баъзи нарсаларда мана бу мазхаб ва мадрасалар билан мувофиқ бўлишса хам , аммо амалда мана бу мазхабдаги даъват ва жиход ахлига қарши фаолият қилишяпти ва амалда жахондаги секуляр кофирларни хизматини қилиб туришибди. Буларни аниқ кўриб турибмиз.
Жаъфарийлар хозирда шиъаларни орасидаги мана бу адашган дасталарга инглиз шиъаси деб ном беришган. Ўтган замонларда уларга ғуллот, сафавий шиъаси, равофиз ё бўлмасам улар таъаллуқ топган фирқалар хаттобия ва дарузий ва қуромита ва исмоилийя ва …..деб исм берилган . Умумий қилиб айтганда равофиз деб ўзини рахбарини керакли пайтда танхо ташлаб қўйган уни тан олмаган кимсаларга айтилади. Шу билан бирга Абу Бакр ва Умар ва Усмонни хам тан олмаган кишиларга хам равофиз дейилган. Аммо ўзига хос маъносини олиб қарайдиган бўлсак ташайюъни орасидаги ғуллот ва адашган тоифа деб хам айтилган ва шиъаларни ўзи хам улардан ўзларини поклашган ва узоқ тутишган.
Ибни Таймия равофиз хақида изох бериб айтадики: қуромиталар , исмоилийлар ва уларни хамфикрлари ахли суннатга қарши жанг қилган кимсалар бўлишган .Ибни Таймия назарда тутган равофизлар ўзларини ақида, ишонч ва рафторлари бўйича жаъфарий шиъалар томонидан такфир қилинган қуромиталар ва исмоилийларга ўхшашдир. Жаъфарий шиъалар мана бу ғуллот ва шиъаларга нисбатланган адашган тоифаларга эргашган умум кишиларни такфир қилишган, аммо ибни Таймия фақат уларни огох ва узрсиз уламоларини такфир қилган холос. .[2]
Ибни Таймия ўзини асрдошларига ўхшаб шиъаларни орасидаги бу адашган фирқаларни ва ботил шиъаларни ўзларини дастасини махсус исми билан ё умумий равофиз исми билан номлаган. Лекин жаъфарий шиъаларни фикрларини бошқа исломий мазхабларни фикрларидек фойдаланган, хатто агар мана бу мухолиф раъй ахли суннат деб танилган тамомий мазхабларга қарши бўлган бўлса хам.
Мисол тариқасида келтирадиган бўлсак, шофеъий мазхабидаги Субукий ханбалий мазхабидаги ибни Таймияни назаридан айб топиб айтадики: ибни Таймия аёлни талоқини кечиктириш борасида тўрт мазхабни фикрини қўйиб жаъфарий шиъаларни фикрини олган . ибни Таймия хам унга раддия сифатида ўзини “ радду алас субукий” деб номланган машхур китобини ёзади, бу китоб у кишини охирги ёзган китобларидан бўлиб қолган. Бу китобда айтишича: жаъфарий шиъалари уммат деб исмланган мўъминларга киритилгандир.
فإنهم داخلون في مسمى الأمة والمؤمنين »[3]
Давом этиб айтади:
فإذا كان اسمُ المؤمنين وأمةُ محمدٍ يتناولهم، ولهم نظرٌ واستدلالٌ، ولهم دينٌ يُوجب قصدهم الحق؛ لم يبقَ وَجْهٌ لمنعِ الاعتداد بهم. [4]
Модомики “ мўъминлар” ва “ Мухаммадни уммати” исмлари шиъаларга ишлатиладиган бўлса, уларни ўзларига хос назар ва далиллари борлигини ва уларни хақда эканини кўрсатиб турган динга эга эканликларини хисобга оладиган бўлсак, уларни фикрлари ,кўз қарашларини инобатга олмасликга хеч қандай далил қолмайди.
Ибни Қоййим хам имомий шиъалари ва уларни фикр ва назарлари хақида мана бундай дунё қарашга эга:
Мутакаббир шахс уларни ёлғонга чиқаришлиги уни мағрур бўлиб кетганлигидандир
«وإن أخطأوا في بعضِ المواضعِ لم يلزم من ذلك أن يكونَ جميعُ ما قالوه خطأ».
Имомия шиъалари баъзи жойларда хатоларга дучор бўлишган бўлса хам , бу билан уларни хамма айтганлари хато бўлади дегани эмасда..[5]
Албатта мана бу илм ахлини бошқа бир исломий мазхабдаги илм ахли хақидаги назари бўлади. Турли хил исломий мазхаблардаги авом хақида ибни Таймия айтадики: агар бир оммий киши хужжат билан гапирадиган бўлса , у мана бу масалада ижтиход ахли хисобланади; агарчи бошқа масалаларда ахли ижтиход бўлмаса хам. Чунки ижтиход ажратиш, бир- биридан афзал кўриш ва бўлакларга бўлиниш қобилиятига эга. [6]
Хозирги кунда кўриб турганимиздек, ханафият, моликий, шофеъий ва жаъфарий ва ханбалий ва наждий ва ихвоний ва суфий ва ……ларга нисбатланган миллионлаб нафарлар жахондаги секуляр кофирларни сафида ахли даъват ва жиходни қаршисида жанг қилаётганига қарамасдан, биз уларни барча мазхабларни орасидан уларни четга суриб қўйишга далилимиз йўқ.
Ибни Таймия ўзини замонидаги мана бу адашган тоифалардан сухбат қилиб ва мушрик кофирларни яхудий ва насоро кофирларидан ажратиб айтадики:
وَالرَّافِضَةُ هُمْ مُعَاوِنُونَ لِلْمُشْرِكِينَ وَالْيَهُودِ وَالنَّصَارَى عَلَى قِتَالِ الْمُسْلِمِينَ، [7]
У мана шунга ўхшайдики наждиятни бир гурухи Хафтар секулярни ва бошқа жахоний кофирларни сафида Ливияда туриб ,ахли суннат деб машхур бўлган хилма –хил фирқаларни ўлдириш билан машғулдир, чунки у ерда бирорта шиъа жаъфарий топилмайди. Сумоли, Моли ва африкани шимоли ва хатто Яманни олиб қарасак хам наждият тафаккурини бир қисмидан ё ханбалий мазхабни бир бўлагидан ажраб чиққан наждийларнинг мушрик, яхудий, насоро кофирларини сафида туриб даъват ва жиход ахлига қарши жанг қилиб юришибди. Жаъфариш шиъаларини орасидаги равофизлар хам мана шунга ўхшаш. Ибни Таймияни айтишича:
دائماً یوالون الکفار من المشرکین والیهود والنصارى ویعاونونهم على قتال المسلمین ومعاداتهم .[8]
Кофирларни жумладан мушриклар, яхудлар, насороларни ўзларига бошлиқ қилиб олиб, уларни мусулмонларга қарши жангларда ва уларга душманчилик қилишда қўллаб қувватлашади……. ва мусулмонларни қаршисида яхуд, насоро ва мушриклар билан бирга дўст бўлиб мухаббатлашиб юришади. .[9]
Мана шу кунларда фосид оли саъуд режими наждият тафаккуроти ва наждий муфтилари билан ижро қилиб келаётган вазифаларидир. Яъни агар сиз хар қандай диёрда мусулмонларни дунё кофирлари томонидан бостирилиб ўлдирилаётганини кўрсангиз, мана бу ишлар ё оли саъудни химояси остида ё фатвоси билан ё совуқ уриши ё доллори билан амалга ошаётган ёки тўғридан тўғри қуролли жангларда мусулмонларни қатли ом қилишда қатнашаётган бўлади. Бизлар мана бунга ўхшаш сахналарни афғонистон, чечен, сумоли, ироқ ва сурия, яман ва Миср ва Ливия ва бошқа жойларда кўрдик.
Ибни Таймия ахли суннат деб машхур бўлган фирқаларни орасидаги қадариялар дастаси хақида айтадики: мана бу кишиларга насороларни баъзи ахлоқлари , расмлари аралашиб кетгандек, насороларда хам мушрикларни баъзи расм , одоблари топилади. Тақдирга нисбатан худди мушрикларга ўхшаб фикрлашади. .[10]
Мана бундан сўнг ибни Таймия ахли суннат деб машхур бўлган мазхабларни орасидан келиб чиққан мўътазила дастаси хақида таърифлаб айтадики: мана бу қадария дастасини мўътазила дастасига солиштириб айтади, улар мажусийларга ўхшайди. Худди мушрикларга ўхшаш кишилардир..[11]
Шу билан бирга ибни Таймия бидъат ахли хақида айтади: мана бу масалалар хақида ( ақида , сифат, тақдир, иймон , ваийд ва бошқалар) хатога учраса : умумий иймон усулларида мушрик ва ахли китобдан бўлган кофирлардан ажралган холда бўлишса хам , лекин бидъат ахлини тўдасидан хисобланади………албатта мужтахидларни иттифоқига биноан, мана бу масалаларда хато хам қилишларига қарамасдан кофир деб хисобланишмайди.
Уларни ( кофир ва мусулмон) деб номланган икки гурухдан бирига қабул қилишдан бошқа чора йўқлигини хисобга оладиган бўлсак, ижтиходда хатолари бўлса хам аллох ва росулига иймон келтирган мўъминлар сафиша қўйишимиз маълум. Уларни шубхалари ахли китоб ва мушрикларникидан кўра аниқроқдир. Шу сабабли хам улар мусулмонлар сафига қўйилади. Уммати исломнинг аввалдан то хозирги кунгача умумий хато қилувчилар хақидаги амал қилиш услуби мана шундай бўлган. Ислом хукмлари худди бошқаларга хам ижро бўлгандек уларни устида хам ижро қилинган. Мухаммад саллаллоху алайхи васаллам олиб келган нарсага иймон .[12]
келтирган киши, Мухаммад олиб келган нарсага куфр келтирган кимсадан кўра бир неча мартаба яхшироқдир. Агар мана бу мўъмин кишида бидъатни баъзи турлари хавориж, шиъа, муржиъа, қадария ё бошқа бидъатлар топилса хам. .[13]
[1] ان كثيرا من الناس لا يعلم باطن حال القرامطة لانهم انما يظهرون موالاة آل محمد صلى الله عليه وسلم ولا ريب ان كل مؤمن يجب عليه ان يواليهم وان اظهروا شيئا من التشيع الباطل الذي يوافقهم عليه الشيعة الذين ليسوا زنادقة ولا منافقين ولكن فيهم جهل وهوى تلبس عليهم فيه بعض الحق كما ان هؤلاء الجهمية وافقهم من العلماء والامراء في بعض ما يظهرونه من لم يكن من الزنادقة المنافقين لكن كان فيهم جهل وهوى لهم…
[2] ابن تیمیه ، منهاج السنه ج۳ ص ۳۵۶.
[3] الرد علی السبکی، ج 2 صص 659-660./ وقد تنازع الناس في أهل الأهواء والبدع هل يعتد بخلافهم؟ على قولين مشهورين في مذهب أحمد ومذهب أبي حنيفة وغيرهما، وهذا قول عامة أصحاب الشافعي، وهو اختيار أبي الخطاب وغيره من أصحاب أحمد، وأكثر الناس يقولون: إنه يعتد بخلافهم إذا كانوا من أهل الملَّة، فإنهم داخلون في مسمى الأمة والمؤمنين
[4]الرد علی السبکی، ج 2 صص 661-662./ وذلك أنهم وإِنْ كانوا ضالين فيما خالفوا فيه أهل السنة والجماعة فلا يلزم ضلالهم في كل شيء، لا سيما إذا كان قد وافقهم بعض أهل السنة والجماعة في تلك المسائل، ولا يجوز أن يكون الله أقام عليهم الحجة بقول منازعيهم الذين لم يَقُمْ دليل شرعي على عصمتهم، فإنَّ أدلةَ الإجماع إنما دلت على عصمة المؤمنين بلفظ المؤمنين ولفظ الأمة؛ كقوله تعالى: {وَيَتَّبِعْ غَيرَ سَبِيلِ الْمُؤْمِنِينَ} [النساء: 115]، وقوله – صلى الله عليه وسلم -: “لا تجتمع أمتي على ضلالة”. فإذا كان اسم المؤمنين وأمة محمد – صلى الله عليه وسلم – يتناولهم، ولهم نظرٌ واستدلالٌ، ولهم دين يُوجب قصدهم الحق= لم يبقَ وَجْهٌ لمنع الاعتداد بهم. فإنَّ المانع من الاعتداد بهم: إما عدم العلم، وإما سوء القصد؛ فَمَنْ لم يكن عارفًا بأدلة الشرع فهو عاصٍ بخلافهم ، يجب عليه اتباع العلماء.والعامة قد تُنُوزعَ في الاعتداد بخلافهم؛ والأكثرون لا يعتدون بخلافهم.
وحقيقة الأمر: أَنَّ العامة مقلدة للعلماء، فيمتنع أن يجتمع العلماء على شيء ينازعهم فيه العامة، وإذا قُدِّرَ عاميٌ يتكلم بلا حجة فهذا جاهل لا قول له، وإنْ تكلَّمَ بحجةٍ فهو من أهل الاجتهاد في تلك المسألة، وإِنْ لم يكن من أهل الاجتهاد في غيرها، فإنَّ الاجتهاد مما يقبل التبعيض والتجزؤ؛ فأكثر العلماء يخفى عليهم بعض الشرع، فلو لم يكن المجتهد إلا مَنْ يَعرف جميعَ الأحكام أو يمكنه معرفة جميع الأحكام= لم يكن في الأمة مجتهد، اللهم إلا أن يكون مثل أبي بكر الصديق – رضي الله عنه – الذي لم يُعرف أنه أخطأ في مسألة من مسائل الشرع فاجتهد اجتهادًا يخالف نصًّا، بخلاف غيره ..
[5] ابن قیم، الصواعق المرسلة على الجهمية والمعطلة 2/617 ؛ الناشر : دار العاصمة – الرياض ، الطبعة الثالثة ، 1418 – 1998
تحقيق : د. علي بن محمد الدخيل الله قد تواطئوا على الكذب عن أهل البيت ففي القوم فقهاء وأصحاب علم ونظر في اجتهاد وإن كانوا مخطئين مبتدعين في أمر الصحابة فلا يوجب ذلك الحكم عليهم كلهم بالكذب والجهل! وقد روى أصحاب الصحيح عن جماعة من الشيعة وحملوا حديثهم واحتج به المسلمون، ولم يزل الفقهاء ينقلون خلافهم ويبحثون معهم، والقوم وإن أخطأوا في بعض المواضع لم يلزم من ذلك أن يكون جميع ما قالوه خطأ حتى يرد عليهم هذا لو انفردوا بذلك عن الأمة؛ فكيف وقد وافقوا في قولهم من قد حكينا قولهم وغيره ممن لم تقف على قوله
[6] ابن تیمیه، الرد علی السبکی ج 2 ص 663. / إذا قُدِّرَ عاميٌ يتكلم بلا حجة فهذا جاهل لا قول له، وإنْ تكلَّمَ بحجةٍ فهو من أهل الاجتهاد في تلك المسألة، وإِنْ لم يكن من أهل الاجتهاد في غيرها، فإنَّ الاجتهاد مما يقبل التبعيض والتجزؤ/ نیز : جامع المسائل (4/ 56 – 57)، منهاج السنة (8/ 299)، الاستقامة (2/ 93)، بغية المرتاد (ص 500)، جواب الاعتراضات المصرية (ص 76، 78)
[7] مجموع الفتاوی . کتاب الجهاد (3/546)
[8] المنهاج ۳/۳۷۸
[9] ابن تیمیه ، منهاج السنه ج ۲۸ ص ۴۷ – ۴۸۳./ ابن تیمیه ، منهاج السنه ج۳ ص ۳۵۶.
[10] ابن تیمیه ، منهاج السنه ج ۸ ص ۲۲۶ – ۲۶۰.
[11] ابن تیمیه ، منهاج السنه ج ۳ ص ۱۰۳ – ۱۰۴.
[12] ابن تیمیه ، منهاج السنه ج ۱۲ ص ۴۹۶.
[13] ابن تیمیه، منهاج السنه ج ۳۵ ص ۲۰۱.